Україна в духовному світі В.І. Вернадського

13 березня на абонементі наукової літератури з нагоди 155 - річчя з дня народження  Володимира Івановича Вернадського доцент кафедри суспільно-гуманітарних та правових дисциплін Ольга Гарбар і провідний бібліотекар Віра Побережець з студентами 42-п групи факультету плодоовочівництва, екології та захисту рослин провели бесіду про життя і наукову спадщину  українського філософа, природознавця, мислителя, засновника геохімії, біогеохімії та радіогеології, автора вчення про біосферу, космізм великого патріота України Володимира Вернадського.

Володимир Вернадський народився у 1863 році в Петербурзі, Але дитячі роки провів в Україні – в Полтаві і в Харкові. У 1873 році він поступив до першого класу Харківської гімназії, де провчився три роки. За своїм походженням – і по материнській, і по батьківській лінії – Володимир Вернадський був українцем. Він завжди пам’ятав і пишався цим, гаряче любив Україну, цікавився і знав історію, був залюблений в її природу, багато зробив для неї.

Сімнадцятирічний Володимир Вернадський написав, мабудь, єдиний у своєму житті вірш, якого присвятив Україні – «своєму рідному краю». Роздуми юнака над трагічною долею України вражають дивовижним провидінням.

«Украина, родная моя сторона, 
Века ты уже погибаешь... 
Но борешься, бьешься, бедняжка, одна, 
И в этой борьбе изнываешь. 
В минуту погибели крайней твоей 
Детей твоих дух пробуждался, 
Старались свободу найти от цепей - 
И ум их тобой восхищался. 
Но дела вести до конца не могли 
И вновь начинались раздоры... 
Врагам твоим снова они помогли 
И вновь появлялись кондоры. 
Кондоры - враги, разрывали тебя, 
И дети врагами являлись, 
Немногие, верно до гроба любя, 
Течению волн покорялись. 
Но в этих немногих вся сила твоя - 
Они втихомолку старались, 
И в годину бедствий, родная моя, 
Враги твои вновь изгонялись - 
Опять начинались раздоры, борьба, 
Враги твои снова являлись. 
Такая, родная, твоя уж судьба - 
Судьбе мы всегда покорялись»

Зустрічі з прекрасним супроводжували В.І. Вернадського упродовж його життя і були невіддільні від пошуків та осягання істини. Українське мистецтво і література не тільки знайшли своє місце в духовному світі Володимира Вернадського, як і українська мова, впливали на його особистість на глибинних, генетичних рівнях.

Ще в роки юнацтва він визнав українську мову "рідною". Прагнув вивчати її, у київський період досягнув певних успіхів, провадив засідання Спільного зібрання Української Академії наук українською мовою, завжди цікавився підготовкою і виданням українських словників, неодноразово просив вислати їх йому. Інтерес до української літератури у Володимира Вернадського ще в дитинстві пробудив його батько, який товаришував з українськими письменниками. Влітку сім'я Вернадських гостювала у маєтку Квітки-Основ'яненка. Тоді ж батько розкрив своєму синові духовний світ великого Кобзаря, з яким був особисто знайомий. З того часу одним із найулюбленіших поетів вченого, академіка завжди залишався Тарас Шевченко. Книжечка віршів великого Кобзаря неодмінно супроводжувала його в експедиціях. 

27 листопада 1918 року відбулося перше Спільне зібрання Української Академії наук, на якому Вернадський був вибраний одноголосним закритим голосуванням Президентом - головою Української Академії наук.

Україна багато важила в житті, діяльності і творчості Володимира Вернадського, займала особливе місце в його духовному світі. Водночасно і йому вона зобов'язана певною мірою піднесенням науки, культури та національним відродженням.

Студенти Восіна С.В., Григорьєва А.В., Литвиненко Ю.М., Переплетчикова О.В., Семенко К.Ю. та Скрипниченко В.О. підготували та презентували доповіді про біографічні дані та про вплив наукової спадщини вченого на сучасність.

Провідний бібліотекар наукової бібліотеки Віра Побережець ознайомила із книжково-ілюстрованою виставкою «Натураліст, мислитель, гуманіст», на якій студенти мали змогу переглянути праці вченого та його листування з сучасниками.

В. Скрипниченко, студент 42-п групи.