Симиренки – рід українських патріотів

Симиренки – рід українських патріотів

25 лютого кафедрою соціально-гуманітарних і правових дисциплін, при сприянні бібліотеки  Уманського НУС за участю студентів 11-ф групи було проведено виховну годину присвячену 165-річчю від народження  Левка Платоновича Симиренка. Під час виховної роботи студенти заслухали та переглянули цікаву презентацію  про династію Симиренків. Під час заходу Яковенко Олександра, Ковалик Альбіна та Дубенко Мар’яна розповіли біографії Левка, Василя та Володимира Симиренків.

Яковенко Олександра не тільки поділилася бурхливим та насиченим подіями життям відомого  українського помолога Левка Симиренка, але й розповіла про його дружин, які були його музами та підтримували його в найскрутніші хвилини.

Народився Симиренко Левко Платонович  у селі Млієві, нині Городищенський район, Черкаська область, Україна (тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія). Був сином Платона Симиренка. У 1879 р. – закінчив природничий факультет Новоросійського університету і у 1879-1887 рр. за участь у русі народників перебував на засланні у Східному Сибіру, де працював садівником.

Після повернення до Млієва Симиренко створив у ньому маточний колекційний сад і помологічний розсадник, який став найкращим у Російській імперії й однією з найбагатших в Європі помологічних колекцій. При своєму розсаднику організував школу садівників і виховав низку висококваліфікованих фахівців, серед яких свого сина Володимира Симиренка. Перші результати вивчення помологічної колекції свого розсадника виклав у «Генеральному каталозі». 1912 р. видав капітальну працю «Кримське промислове плодівництво.

6 січня 1920 р. Левко Симиренко трагічно загинув від рук чекістів.

Дубенко Мар’яна розповіла про Василя Симиренка – українського промисловця, інженера-конструктора та технолога у галузі цукроваріння. Василь  Симиренко, серед українського громадянства відомий як «Великий Хорс». Навчався у вищому комерційному пансіоні в Москві, потім продовжив навчання у Санкт-Петербурзькому технологічному інституті, після чого протягом двох років – у Паризькій вищій політехнічній школі, по закінченні якої отримав фах інженера-технолога цукроварства. Знання механіки і талант до неї дав йому можливість сконструювати кілька цукрових машин на основі нових принципів фізики і механіки.

У 1876 р. Василь Симиренко зареєстрував патент на випаровувальний апарат, що вдвічі скорочував витрати палива на переробку цукрового буряка, а працюючи в хімічній лабораторії, винайшов нові способи виварювання цукру. Організував у себе на заводі виробництво пастили «Українська» та мармеладу, який успішно експортували за кордон і який прописували хворим у місцевій лікарні. Дорогий делікатес давав високий прибуток і звільнив країну від потреби імпортувати пастилу. Василь Симиренко турбувався не лише про технічне вдосконалення виробництва, а й про достатній освітньо-культурний розвиток місцевого населення. У Сидорівці діяли дві школи –  реміснича і сільсько-господарська. Викладання у них велось винятково українською мовою. Помер Василь Симиренко, 7 грудня 1915 р. у Києві. Його поховали на Аскольдовій могилі.

І завершила виховну годину Ковалик Альбіна своєю розповіддю про Володимира Симиренка. Володи́мир Левко́вич Симире́нко  український  помолог і  селекціонер  плодових культур в  Україні, один із перших агроекологів та розробників дослідницької справи методології сучасного садівництва. Професор Київського політехнічного інституту, Уманського  і Полтавського сільськогосподарських інститутів.

Народився  29 грудня  1891 року в с. Млієві, нині Городищенський район,  Черкаська   область,  Україна (тоді Черкаський повіт, Київська губернія, Російська імперія) в сім'ї українського вченого-помолога Левка Симеренка. З 1904-1910 рр. – навчався в 7-й Київській гімназії. Після закінчення (1915 р. ) сільськогосподарського факультету  Київського політехнічного інституту працював у відділі садівництва Міністерства земельних справ. У 1920 р. – очолив секцію садівництва та городництва Всеукраїнського сільськогосподарського комітету. На його пропозицію, на терені створеного батьком помологічного розплідника було засновано Млієвську садово-городню дослідну станцію та Центральний державний плодовий розсадник України. Директором цих установ призначили В. Симиренка (1921–1930 рр.). У 1930–1933 роках –  організатор і директор Всесоюзного науково-дослідного інституту південних плодових і ягідних культур у Китаєві (передмістя Києва; нині Український науково-дослідний інститут садівництва).

Довгий час очолював створену в 1923 році Всеукраїнську помологічну комісію при Наркомземі УРСР (тепер Державна комісія для сортовипробування плодових, ягідних культур і винограду), що функціювала на науковому підґрунті Млієвської дослідної станції садівництва. У 1932–1933 роках – професор Уманського сільськогосподарського інституту. У 1933 р. –  заарештований і ув'язнений за участь у «антирадянській шкідницькій організації». У 1933 р. –  кінець грудня 1937 р. –  перебував у Херсонській виправно-трудовій колонії. Наприкінці 1937 року був звільнений з колонії з формулюванням  «за чесну працю і високі показники діяльності». У 1938 році – заарештований утретє. Постановою генерального прокурора НКВД СРСР від 2 вересня  1938 року засуджений до страти через розстріл. Місцем поховання Симиренка вважають урочище «Солянка» в міській зоні Курська.