СПОМИНИ: ПРЕЗЕНТАЦІЯ КНИГИ П. ЯМЧУКА «ФОТОЛІТОПИС МОГО РОДОВОДУ» ТА ЛІТЕРАТУРНІ ЧИТАННЯ

18 березня 2024 р. ВПЦ «Візаві» та неМузей «Таємниці будинку Файнштейна» провели презентацію книги професора П. М. Ямчука «Фотолітопис мого родоводу» та вечір його пам’яті, в якому взяла участь кафедра соціально-гуманітарних і правових дисциплін Уманського національного університету садівництва.

Гортаємо сторінки «Фотолітопису…». В книзі багато світлин майже столітньої минувшини з родоводу Ямчуків, Зелінських та Доників, а також авторські коментарі до них. Всі вони пов’язані з найголовнішою та найдорожчою людиною всього життя Павла Миколайовича, особистістю, що визначила весь його шлях – із його Мамою – Любов’ю Тимофіївною Ямчук, якій і присвячений «Фотолітопис мого родоводу» (Ямчук Павло. Фотолітопис мого родоводу. Умань: ВПЦ «Візаві», 2024. 104 с.). Цитуємо за виданням: «Красива Ти, моя Мамо… Душею і буттям красива… Любив я Тебе і навіки любити буду… Дав би Господь усім таку Маму як дав мені» (с. 21; 23).

 «Фотолітопис мого родоводу» – це щемлива розповідь про християнський родовід Павла Миколайовича: його прадідів і прабабусь, дідусів і бабусь (Гершко Яковича Зелінкера, Степаниду Іванівну Ляшенко, Тимофія Лукича Ямчука, Олену Григорівну Зелінську); його батька – Миколу Степановича Доника – вченого, одного із творців сучасної ветеринарної науки, визначного фахівця із птахівництва, автора монографії «Профілактика хвороб птахів», яка вийшла як результат тридцятилітніх практичних досліджень; його дядька Кості – Костянтина Миколайовича Ямчука – академіка, книгознавця, чудового виконавця українських пісень та італійських арій. Цитуємо: «Напевне, є щось у долі. Тимофій Лукич Ямчук (дідусь П. М.) в 1920-х закінчив Уманський сільгоспінститут. Дядя Костя, почавши своє сходження до наукових вершин із кримського сільськогосподарського вузу повернувся, як глибокий вчений, через осмислення феномену сільськогосподарської книги до філологічного масштабу книгознавства. А от я (П. М.), навпаки, захистивши дисертацію на здобуття кандидата філологічних наук, повернувся до Уманського національного університету садівництва» (Там само, с. 18 – 19).

Окремий розділ книги – це світлини та спогади про наставників – вчителів Павла Миколайовича: Ольгу Петрівну Діденко, Михайлину Хомівну Коцюбинську, Євгена Олександровича Сверстюка, Нонну Михайлівну Шляхову. У 2006 р. Павло Миколайович мав зустріч із кардиналом, Блаженнішим Любомиром Гузаром. Цитуємо: «Моє хвилювання перед цією зустріччю, втім, цілком зрозуміле, Блаженніший зняв буквально одним реченням: «Чим можете втішити літню людину? Вашу монографію я читав» (Там само, с. 42).

У книзі також відображено декілька дорогоцінних для Павла Миколайовича світлин – автографів М. Х. Коцюбинської, О. П. Діденко і… Мами (Там само, с. 44 – 51). Великий розділ книги присвячений бібліотеці Павла Ямчука з дарчими написами на книгах авторів (Там само, с. 52 – 97). 

Є, звичайно, і розділ про самого Павла Миколайовича. У «Фотолітописі…» об’єднані знакові та вікопомні імена. Надто сильними та яскравими вони є, що «не шукали в світі слави»,  їм «доля визначила путь» (Там само, с. 9), але образ Мами займає в фотолітописі першорядне місце.

А далі своїми спогадами поділилися друзі та колеги Павла Миколайовича: видавці ВПЦ «Візаві» – Д. В. Абрамець та Л. М. Абрамець, онука О. П. Діденко –  О. В. Скуратівська, кандидат історичних наук, доцент кафедри соціально-гуманітарних і правових дисциплін Уманського НУС – М. В. Костюк, доктор географічних наук, професор, завідувач кафедри геодезії, картографії і кадастру УНУС – Ю. О. Кисельов, директор наукової  бібліотеки УНУС – Т. О. Кравченко, кандидат сільськогосподарських наук, доцент, завідувач кафедри рослинництва імені О. І. Зінченка УНУС – В. С. Кравченко, доктор соціологічних наук, професор А. М. Шатохін, професор кафедри філософії та суспільних дисциплін УДПУ імені. П. Тичини – А. О. Карасєвич, журналіст С. В. Кримовська, художниця, Заслужена майстриня народної творчості України, кандидат педагогічних наук, доцент УДПУ імені. П. Тичини – О. В. Поліщук, викладач кафедри соціальних і правових дисциплін УДПУ імені. П. Тичини –  Т. В. Кожушко, художник, викладач КЗ «Уманський гуманітарно-педагогічний фаховий коледж ім. Т.Г. Шевченка» – Т. С. Кожушко, однокласниця П. М. Ямчука – Ю. К. Маліновська.

26 березня 2024 р. кафедра соціально-гуманітарних і правових дисциплін взяла участь  у поетичному вечорі –  літературних читаннях поезій Павла Ямчука, які підготувала  наукова бібліотека УНУС. Спогадами в пам’ять про вченого, інтелектуала, великого книголюба, патріота України, свого колегу та друга поділилися М. В. Костюк, Ю. О. Кисельов, Н. С. Тульчинська (історик, українознавиця, член народознавчого товариства «Берегиня») та С. В. Кримовська (поетеса, журналіст і редакторка)

Під час заходу студенти різних факультетів нашого університету  декламували вірші Павла Миколайовича: «Мамі», «Умань», «Людині Бог дарує каяття», «Українське бароко», «Моєму наставникові – професору Нонні Михайлівні Шляховій», «Всесвітня врівноваженість простору», «Між нами інтервали і епохи»,  «Я приїхав у те саме місто», «У звуків вічне є суцвіття», «Наталі»…. Поезії зачарували  своїми філософськими розмислами, глибиною, неповторністю, ліризмом та знайшли відгук у серцях усіх присутніх. Насамкінець, учасники пам’ятного заходу ознайомилися із відео спогадами  друзів, близьких та колег (М. В. Костюк, І. С. Пахольчука, О. В. Поліщук, В. В. Денисюка, Н. С. Михайлової, А. О. Карасєвича, Т. С. та Т. В. Кожушко та ін.) про Павла Миколайовича, які записала С. В. Кримовська.

Світлі спогади, сторінки  «Фотолітопису», читання поезій зробили ці вечори пам’яті душевними, теплими та надзвичайно атмосферними. Дякуємо усім причетним. Світла пам’ять світлій ЛЮДИНІ!

Майя КОСТЮК, кандидат історичних наук,

доцент