Суровцова Надія Віталіївна: незламна патріотка України

уровцова Надія Віталіївна (18.03.1896 – 13.04.1985) громадський діяч, письменниця, історик

Народилася 18 березня 1896 року у м. Києві в родині інтелігентів. У 1903 р. родина переїхала до м. Умані. Закінчила місцеву гімназію, до 1917 р. навчалась на історико-філологічному факультеті Петербурзького університету.

Період 1917 – 1927 років для Надії Суровцової був надзвичайно бурхливим: участь у дипломатичній місії на Версальських переговорах, еміграція до Австралії, віденський університет, захист докторської дисертації, активна діяльність у Лізі миру і свободи, Європейському жіночому русі…

У 1925 р. Суровцова повернулася в Україну, працювала істориком, співробітником у системі Головліту, у кіноуправлінні, у радіотелеграфному агентстві. У 1927 р. безпідставно заарештована і заслана. У 1954 р. була звільнена. Після реабілітації з 1957 р. проживала в м. Умані. Займалася літературною і громадською роботою. Працювала в Уманському краєзнавчому музеї.

Н.В. Суровцова писала оповідання, нариси, п’єси, займалася перекладами. У 1958 р. підготувала збірку новел «По той бік» (не видано). Основною ж її літературною працею можна вважати спогади – мемуари. Померла і похована в м. Умані.

Однак серед пересічних жителів Умані мало хто знайомий із життєвим і творчим шляхом нашої землячки. Завдання істориків не залишити незгаданим життєвий і творчий шлях відомої жінки-патріота. До 120 річчя від дня народження студенти 11-ЗР, 21-ТМ та 21-ГР груп, під керівництвом к.і.н. Гарбар О.П. та провідного бібліотекаря Побережець В.С. відвідали Меморіальний музей-квартиру Надії Суровцової, де познайомились із її нелегким життям.

к.і.н. ст.викладач Гарбар О.П.